ЖИЛЬЖА
Коротка історія населеного пункту:
Село Жильжа розташоване за 34 км від міста Рівне в північному напрямку. У центрі села великий став. До села Деражне – 14 км, до найближчої залізничної станції Клевань – 22 км, Дворів – 45, жителів – 136
Перша письмова згадка про село Жильжа датується 1599 роком. Тоді власниками села була родина Чарторийських.
У кінці XIX ст. у селі Жильжа нараховувалось 29 будинків та 208 жителів.
1930 р. у селі нараховувалось шістдесят хат. У селі жили переважно українці.
У вересні 1939 року у село прийшла радянська влада. Село Жильжа увійшло до Борівської сільської ради.
У листопаді 1943 року прибуло багато німців. Почали виганяти з хат людей для якоїсь, як вони казали, «акції». Кого впіймали, то погнали на болото і всіх перестріляли, за свідченням селян - 33 чоловіки. Проте не злякали вбивці тих, що залишилися живими. До села приходили повстанці і мешканці допомагали їм продуктами. Були в Жильжі й полонені, яким вдалося втекти з фашистського концтабору, який був у Яновій Долині. Їх переховували як могли.
Нова буря фашистів налетіла 20 січня 1944 р. На цей раз гітлерівці спалили Жильжу до тла, а людей зігнали до клуні і також підпалили. Очевидці казали, що загинуло у вогні до 80 чоловік. Нікого не милували кати: ні немічних стариків, ні немовлят… найменшій дитині, яка згоріла там виповнився лише один місяць, - це Косянець Михайло Адамович. Його іменем назвали міст через Жильжанку. На околиці села, на тому місці, де згоріли у клуні люди у жовтні 1980 р. відкрито пам’ятник «Жертвам фашизму». На цвинтарі є дві могили солдат, які загинули у війну. На околиці у лісі є численні поховання повстанців.
У 1953 р. Жильжу приєднують до колгоспу в с. Дюксин, який дістав назву «Прогрес». Село підпорядковується Дюксинській сільській раді.
У 1956 р. відкривається медпункт, спочатку у хаті мешканця Жильжи, а пізніше, у 1960 р., побудували нове приміщення.
У жовтні 1960 р. в селі відкрили нову восьмирічну школу.
У роки незалежності розвиток села призупиняється. У 1994 р. закрили клуб, визнавши його аварійним. Зменшується кількість учнів у школі, стоїть питання про закриття. Молодь залишає село у пошуках кращого життя.
У селі є дві вулиці: Незалежності і Прибережна. Працює Жильжанська філія Деражненського ліцею, фельдшерсько-акушерський пункт, магазин, пилорама.
Походження назви села Жильжа. У давні часи українські села і міста потерпали від набігів татар. Люди змушені були покидати свої нажитки і шукати прихистку у предковічних лісах. Щоб зберегти своїх дітей, щоб ростити хліб, щоб радіти життю. Землі тут не дуже родючі, але перші жильжани і не шукали легку здобич. Вони мріяли жити у мирі та злагоді. Мабуть, саме від слів «жити», «життя», «жильці» і пішла назва села Жильжа.