ЛОПОША АЛЛА: матір, військова та героїня сучасності
Інтерв’ю з Аллою – матір'ю, військовою та героїнею сучасності 
– Алло, ви служите в територіальній обороні вже декілька років. Розкажіть, як ви потрапили до війська?
– Я прийшла до територіальної оборони (ТрО) ще до початку повномасштабного вторгнення. Це було місто Костопіль. Спочатку це сприймалося як новий виклик. Я була дуже відкритою до людей, і, можливо, саме через це отримала позивний "Актриса" 
. Мені подобалося вчитися новому, хоча це й було зовсім незвично.
– Ви служите в 59-му окремому батальйоні сил ТрО 104-ї бригади. Чому ви обрали військову службу, та ще й у ТрО, коли ще не було повномасштабної війни?
– Спочатку це здавалося простою роботою: папери, кабінети, звичайний ритм. На той момент я була мамою двох хлопчиків, дружиною, донькою 
. Навчалася в Рівненському аграрному коледжі, а потім у Львівському університеті внутрішніх справ, здобула фах юриста. Але життя змінилося, і я зрозуміла: хто, якщо не ми, буде захищати країну?
– Розкажіть про вашу родину. Як вони сприймають вашу службу?
– Спочатку, хочу висловити величезну подяку своїм батькам, які є підтримкою і опорою на протязі всього мого життя, вони дуже важливі для мене, безмежно їх люблю та вдячна їм за всю любов та підтримку, яку вони мені дали 
. Також у мене двоє синів – Святослав і Любомир, їм 10 і 9 років 
. Спочатку було дуже важко, адже вони маленькі, але зараз підтримують мене. Вони кожного дня телефонують, запитують, чи я поїла, чи тепло вдягнута. Кажуть, що люблять . Це дає сили.
– Ви казали, що спочатку не планували залишатися у війську. Що змінило вашу думку?
– Перші роки я твердо вирішила, що після служби повернуся до цивільного життя. Але минуло три роки, і я зрозуміла: це моє 
. Мені подобається, я знаходжу тут себе, розвиваюся, зростаю кар'єрно. Тепер я сержант-менеджер третьої категорії в групі персоналу. У майбутньому, думаю, залишуся у війську.
– Ви маєте бойовий досвід. Розкажіть про ці моменти.
– Я була в Торецьку, на Запоріжжі, Харківщині. Завжди залишалася зі своїм підрозділом, підтримувала хлопців, як могла: іноді як психолог, іноді як сестра чи просто співрозмовник. Я впевнена, що внесла свою частку в нашу перемогу 
.
– Жінки в армії часто стикаються з труднощами. Як вам вдалося подолати ці виклики?
– Звісно, були моменти нерозуміння: "Що вона тут робить?", "Чим вона корисна?" Але я зрозуміла: не потрібно нічого доводити. Головне – виконувати свої задачі професійно, і залишатися собою. Жінки в армії надзвичайно важливі, бо, окрім роботи, ми допомагаємо підтримувати людяність, навіть у найважчих умовах 
.
– Які ваші мрії після війни?
– Коли війна закінчиться, мрію про місяць-два перепочинку 
. Але думаю, що залишуся у війську. Це вже частина мене.
– Що б ви сказали тим жінкам, які сумніваються у своїх силах?
– Не бійтеся. Справжні зміни починаються тоді, коли ми приймаємо виклики. Ми можемо все, незалежно від обставин. Просто йдіть уперед і робіть те, що відчуваєте правильним 
.
Історія Алли — це розповідь про сильну жінку , яка вирішила прийняти виклик і служити в територіальній обороні задовго до початку повномасштабного вторгнення. Вона, будучи мамою двох синів і дипломованим юристом, усвідомила свою відповідальність перед країною 
і стала на захист. Алла пройшла шлях від початкового виклику до серйозної військової служби, здобуваючи бойовий досвід та підтримуючи своїх побратимів. Вона подолала труднощі, які часто виникають через стереотипи щодо жінок у війську, і довела, що важливість жінок в армії не можна недооцінювати. Тепер, коли вона вже знайшла своє місце в армії, Алла мріє про мир і перепочинок, але переконана, що залишиться на службі, адже це частина її життя. Її історія надихає інших жінок не боятися брати на себе відповідальність і робити те, що вважають правильним, навіть у найскладніші часи.
