Трудові відносини з мобілізованим: що потрібно пам'ятати роботодавцю і працівнику

Дата: 26.09.2023 10:00

Кількість переглядів: 51

Фото без опису

У звʼязку із повномасштабним вторгненням велика кількість працівників, змінивши основну сферу діяльності, вступила до лав Збройних Сил України чи інших військових формувань. Що потрібно знати роботодавцям про трудові відносини з працівником-військовослужбовцем та що варто памʼятати самому працівнику, сьогодні розповідає #ЮрПорадник.

Так, трудове законодавство містить ряд гарантій для працівників, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України “Про військовий обов’язок і військову службу” та “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”:

Збереження місця роботи (посади)

Відповідно до статті 119 КЗпП України робоче місце зберігається за працівниками:

призваними на:

строкову військову службу,

військову службу за призовом осіб офіцерського складу,

військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період,

військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період,

прийнятими на військову службу за контрактом (у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду)

на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у ФОП, у яких вони працювали на час призову.

Зверніть увагу! У роботодавця немає обовʼязку виплачувати такому працівнику заробітну плату за час його служби, оскільки за цей час здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету.

Переважне право залишення на роботі

Відповідно до ч. 9 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у звʼязку із змінами в організації виробництва і праці за працівниками з числа колишніх військовослужбовців протягом 2-ох років з дня звільнення їх зі служби зберігається переважне право на залишення на роботі.

Право на відпустку

Відповідно до п. 5 ч. 7 ст. 10 Закону “Про відпустки” демобілізованим військовослужбовцям за їх бажанням надається щорічна відпустка повної тривалості до настання 6-місячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на цьому підприємстві, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом 3-ох місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання.

Разом з тим, згідно з розʼясненням Мінекономіки, викладеним у Листі від 03.04.2023 р. № 4706-05/14490-07 http://surl.li/kqwsl, за такими працівниками на час військової служби не зберігається право на щорічну основну відпустку, визначену законодавством про працю, оскільки така відпустка надається працівнику як компенсація за виконання посадових обов'язків протягом відпрацьованого періоду часу, а мобілізований працівник є увільненим від виконання таких обовʼязків.

Безперервність стажу роботи

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону “Про військовий обов'язок і військову службу” військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов’язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

___________________

Більше відповідей на питання, що стосуються трудових відносин - у чат-боті Юридичний порадник для ВПО «Вибрати питання» «Трудові питання/ФОП»: